У 59 моя мама вчудила неймовірне – зібралася заміж. Ну ви собі це уявляєте? Смішно і соромно про таке писати, але то правда!
Отож, ще рік тому моя мама переїхала жити до нас з чоловіком. Ми маємо просторий, двоповерховий будинок у Сокільниках. Місця вистачає для всіх. Мама жила на Галицькому перехресті у старій, двокімнатній квартирі. Не мала там ні подруг, ні з сусідами нормально не спілкувалася. Після того, як не стало тата 5 років тому, вона геть залишилася сама-саменька.
І ми з чоловіком вирішили її забрати до нас. По-перше, людей її віку багато, вона знайде нових подруг. По-друге, велика територія, може собі гуляти в садку чи на вулиці. По-третє і найголовніше – мені буде спокійно за неї. Що я поруч, можу допомогти. Адже у мами проблеми зі спиною, треба робити масажі, давати спеціальні мазі. Сама вона про себе подбати ніяк не може.
Її квартиру ми вирішили здавати в оренду. Всі гроші мама збирає собі на старість. І такий переїзд пішов особисто мені на руку, зізнаюся. Мама постійно допомагала – то їсти приготує, десь щось поприбирає, закине одяг у прання, помиє посуд. Хоча я не вимагала цього від мами, це була суто її ініціатива. У нас був повний холодильник смаколиків. Повірте, ніхто не казав мамі про те, аби вона займалася хатніми справами.
– Ну а що я ще робитиму? Скоро з тими серіалами до дивана приросту, так щось корисне зроблю. Давайте, мийте руки, зараз борщику вам накладу свіжого!
У будинку ми виділили їй окрему спальню та ванну кімнату. До мами часто приходили сусідки, збиралися на веранді та про щось теревенили. Я бачила, що мамі дійсно добре поруч з нами. Вона щаслива, посміхається, наче знову ожила! Адже їй набагато краще тут, на свіжому повітрі, зі мною. Аніж сама у двокімнатній квартирі.
Але я просто у страшному сні не могла уявити, що вона потім зробить! Мені от дійсно дуже соромно про це писати. Але проблема такого масштабу, що от не знаю, до кого звернутися за порадою.
Мама почала часто йти у гості до сусіда, Михайла Борисовича. Він жив майже на околиці, ближче до Стрийської вулиці. То пиріжків напече, то на Різдво передасть пампухи, кутю, вареники. На Великдень несла йому окремо кошик з пасочками, ковбасою, яєчками. Я думала, що то вона просто так робить, від щирого серця. Чоловік взагалі нічого не підозрював.
Але дарма! Дарма я це все пропускала! На Поливаний Понеділок мама прийшла до мене:
– Доню, а мені Михайло пропозицію зробив. Каже, аби переїжджала до нього жити.
Я підірвалася з ліжка, наче прокажена. В мить так розсердилася, почала на маму кричати. Ну яке заміж у 59? Вона, певно, дуже хоче стати посміховиськом на всю Львівщину.
– А я хіба не маю право на особисте щастя?!
– Мамо, тобі вже під 60-ть! Та кожна курка у Сокільниках буде з тебе насміхатися. Ти що ще вигадала? Яке заміж?
Але мама мене не послухала. Навіть більше – показово зібрала всі речі та переїхала до пана Михайла. Він чоловік скромний, працює десь на виробництві меблів. Хата не така велика. Та і господарство не тримав, так, чисто кущики машини і все.
І від понеділка ми з мамою не говоримо. Я не хочу її ні бачити, ні чути. Просто поясність мені, будь ласка, де її розум? Ну яке заміж? Хай сидить вдома, хатніми справами займається або з сусідками серіали обговорює. Про РАЦС не може бути ні слова.
Мало того, мама таким вчинком осоромила мене та чоловіка на всі Сокільники. Не раз я ловила на собі косі погляди сусідів.
Я просто в шоці, інших слів нема. Мій чоловік та діти взагалі спершу не повірили, що мама зібралася заміж.
Хочете – можете називати мене поганою донькою. Але я категорично проти весілля. І сподіваюся, що їх шлюб довго не протримається та мама повернеться до мене.
Може, то якраз і моя помилка, що я десь її недогледіла, наче ту малу дитину?
