Подаємо мовою оригіналу:
Ігоря поховали в неділю… Його мама тільки зараз написала мені смс… Вона і досі не вірить.
18 лютого 14 року ми з Олена Кондратюк Лілія Гриневич і Ірина Купрейчик бігли в Маріїнський парк, де стояв табір антимайдану. На Кріпосному, Грушевського, Майдані стріляли, ми ж намагалися домовитися, аби нам віддали поранених з намету, з якого лунав стогін, на снігу поряд була кров.
Агресивний натовп накинувся на нас з прокльонами й не знаю, яким дивом нам все ж вдалося домовитися з пʼяними і вороже налаштованими людьми, аби вони пропустили швидку до намету.
Я завантажила в машину 11 важкопоранених, ми клали їх одне на одного, й помчали в 17 лікарню.
Дівчата залишилися в Маріїнці, чекати наступну швидку, поранених було дуже багато.
Тоді статус депутата чогось важив, навіть як ти була депутатка від опозиції, й мені вдалося дивом провести швидку через всі ментовські кордони… Але один поранений помер в машині, інших хлопців ми довезли й передали в руки дивохірургів з 17 лікарні.
Через місяць в комітети ВР прийшов двометровий сімнадцятирічний хлопець з юною мамою. Пані Ніна все ридала і дякувала, що ми витягли її сина. А Ігор ніяково вручив мені троянди, й це був один з найважливіших букетів в моєму житті. Щороку 18 лютого я отримувала від нього коротку смс.
Ігор Утюж, доброволець 24 сотні Майдану загинув. Йому було 27 років. Все його свідоме юне життя він воював за Україну. З Майдану- за євройську, демократичну Україну.
Й досьогодні – за незалежну і вільну. Вибач, що не вберегли… Плачу. Не забуду тебе, дитинко.
