Дуже довго я мріяла, щоб мій син нарешті ходив в нормальну школу. Адже в нас на Донеччині він вчився лише он-лайн і те далеко не кожен день через постійні повітряні тривоги. І ось ми переїхали на Тернопільщину, у невеличке містечко. Ігор почав відвідувати заняття офф-лайн.
Далеко не все мені подобається в новій школі та вибору нема. Утім те, що сталося нещодавно – відверто обурило. Ігор прийшов з уроків. Він навчається в 9 класі і це дуже важливо, адже вже час професію обирати, ретельно готуватися, займатися. Та в тій школі, схоже, так не вважають.
Коли син прийшов сьогодні – я його, як завжди, спитала, що було на уроках. І він спокійно відповів:
– Нічого, в школі було свято.
– Яке ще свято?
– День Захисників та Захисниць!
– Що це ще за свято?
– Тепер 1 жовтня відзначають.
– І що ви робили?
– Нам розповідали історію цього свята, потім прийшов військовий і розповідав про свою службу, а тоді діти виступали, цілий концерт був.
– А хімія, фізика?
– Не було. І ще. Сказали, що до кінця тижня треба принести в школу, або гроші, або якісь потрібні солдатам речі. Все це відвезуть на передову.
– Ще чого! Це школа у вас чи волонтерська організація? Чи вчителі забули, як свою роботу робити? Люди ледве кінці з кінцями зводять, а вони тут вимагають.
– Мамо, але всі щось несуть. Деякі батьки ще на вихідних збираються й сітки плетуть.
– Робити їм нічого!
Після цієї розмови я написала в батьківський чат.
“Чого в школі не проводять предмети за розкладом, а якусь дурню дітям розповідають? Чи це їм для вступу треба? Чи так налаштовують хлопців, щоб служити йшли, на вірну смерть! І до чого ці збори в стінах школи. Я у відділ освіти поскаржусь!”
Далі усі батьки на мене напали, почали сваритись, прокльони сипати.
– Повертайтесь назад, на Донеччину, як щось не подобається! Вас тут ніхто не тримає!
– Залюбки повернулася б, та не можу!
Після всього цього мені кортить забрати сина, адже вплив цих людей згубний. А ви що про це думаєте? Як вважаєте, мають право скасовувати уроки через ці позакласні заходи?
