ЖИТТЯ
Вчора я відвідувала свою маму в будинку для пристарілих. Одні не встають з крісла, другі – бадьоро бігають коридорами (то був Женя-Марафон, який вже не
Не звикла ділитися подробицями свого особистого життя з чужими людьми, але хочу застерегти кожну жінку: не повторяйте моїх помилок і не живіть заради своїх дітей!
Саме у шість років я назавжди стала старшою сестрою. Це тавро до мене приклеїлося до кінця життя. І всі наслідки, що з нього випливають.
Подаємо мовою оригіналу: Їду автобусом до України. Сполучення: Познань-Київ. Мова спілкування: здебільшого російська. Я повинен уникати таких ситуацій.
Все життя дбала про сина, а він відправив маму в будинок для людей похилого віку. Антоніна Петрівна все життя одна виховувала сина. Батько хлопчика Василь
Невідомо, чи була ця історія правдивою чи це лише чудова фантазія, але це – гeнiaльнo пpo укpaїнcькy мoвy. «…Бyлo цe дaвнo, щe зa cтapoї Aвcтpiї, приблизно в 1913 poцi.
Все частіше в мережі можна зустріти розповіді жінок, які змушені були виїхати з України в різні куточки світу, розказують олдну дуже важливу річ: Після
A вжe y 1968 pоці, нa пpиклaд, в Apтeмівcькy (Бaxмyт), що нeподaлік від Гоpлівки, зaлишилacь лишe однa yкpaїнcькa школa нa окpaїні міcтa і жодного yкpaїнcького
Тепер Галина часто згадувала покійну маму, її гірку усмішку, коли вона з’явилася у рідній хаті з дитям на руках. «Ти хоч уявляєш, дочко, як то ростити
В 35 років я розлучилася з своїм чоловіком. Ми з десятирічною донькою залишилися самі, допомоги не було ніякої. Два роки ми сяк-так протягнули, а потім