Волонтер Сергій Притула звернувся до українців, які виїхали за кордон. Він висловив розуміння, що їм також непросто, однак закликав робити все можливе для допомоги своїй країні.
Вулиця має вплив
Притула зазначив, що люди бувають різні, бульбашки теж бувають різні. Усе одно хороших людей більше. Усе одно наші за кордоном стараються з усіх сил, люди донатять, люди теж виснажуються, навіть за кордоном. Люди міняють інфраструктуру свого перебування, комусь соціалки недостатньо, хтось знайшов роботу, хтось хоче, щоб діти вчилися не в державній школі, а в приватній, це все коштує грошей.
Тому відбуваються абсолютно, хоч часом і прикрі, але, на жаль, природні процеси після майже двох років війни. І далі легше не буде, але ніде правди діти, що хочеться все-таки трошки більшої активності наших людей за кордоном, тому що іноді вулиця впливає, іноді вулиця стає аргументом,
– наголосив волонтер
Порівняння з пропалестинськими акціями
За його словами, те, що відбулося по європейських столицях після початку вторгнення Ізраїлю в Сектор Гази, у відповідь на абсолютно страшний, божевільний, варварський напад Хамасом – яскравий приклад впливу вулиці. Їх у європейських столицях заполонили представники арабського світу з акціями на підтримку Палестини.
“І там всі, вибачте, офігіли від того, наскільки це було потужно”, – підкреслив Притула.
Він додав, що йому відверто бракує 100-тисячного маршу українців до Капітолію. Бракує умовно 5 тисяч людей на площі перед Європарламентом, для того, щоб пришвидшувати якісь важливі процеси під Європейською Радою. Так можна було б пушити і прокачувати якісь питання набагато швидше.
Я ж пам’ятаю, як люди виходили з флешмобами Free Leopard, одягали леопардове для того, щоб німці пошвидше дали леопарди. Зараз від німців треба груба ракета, а ми не тиснемо. Це при тому, що мільйон українців зараз в Німеччині,
– сказав Притула.
Проблема комунікації
На його думку, є певна проблема комунікації між людьми, попри те, що є всякі чатики в телеграмах і так далі. Немає людей, які могли би проявляти в тій чи іншій країні масштабне лідерство для того, щоб об’єднувати ці ком’юніті. 50 тисяч в Естонії, 80 тисяч у Бельгії.
“Гаразд, з естонцями в нас усе гаразд – це одні з найбільших супортерів України. Але в тих країнах, де надто повільно приймаються рішення, там мав би бути відчутний тиск української громади. Ви бачите, нас продовжують вбивати. І ваша повільність коштує не годин, не хвилин, не секунд, а людських життів”, – висловився волонтер.
Притула дуже хотів би, щоб Світовий Конгрес Українців спробував пропушити цю історію. Зрештою, в нас була мережа Євромайданів: Євромайдан-Прага, Євромайдан-Берлін, Євромайдан-Париж і так далі. Хтось мусить координувати українців.
Більшість з тих людей, які виїхали, не повернуться до України. Це не означає, що ми хочемо їх списати і забути про них. Ні, ці люди мають стати важелем української держави на вирішенні низки питань, які нам важливі в Європі. Це наш ресурс впливу,
– підсумував засновник фонду Сергія Притули.
