Тарас Чорновіл: Якби В’ячеслав Чорновіл у 1991 році став президентом, Україна зараз була б на рівні Польщі та Чехії. Перемога народного депутата В’ячеслава на президентських виборах у 1991 році привела б Україну до ЄС і НАТО.
На президентських виборах 1991 року Україна припустилася серйозної помилки, обравши главою держави Леоніда Кравчука, а не народного депутата В’ячеслава Чорновола, заявив у коментарі виданню “ГОРДОН” його син, екс-нардеп, політолог Тарас Чорновіл.
Тільки українці примудрилися обрати тоді президентом комуніста
Що було б, якби Чорновіл став президентом, для мене, звісно, питання дуже суб’єктивне. Думаю, 1 грудня 1991 року Україна припустилася серйозної помилки. Вибір українців був напівсвідомий. До того ж мала місце фальсифікація результатів. Наприклад, у Харкові на двох сусідніх дільницях одного мікрорайону, де живуть схожі у своїх поглядах люди, різниця в результатах була більш ніж у чотири рази. Одну ділянку контролювали представники “Руху”, а на другій нікого не було. Де був контроль, Чорновіл програв Кравчуку 2-3%, де не було – до 30%.
Також на людей чинився тиск. Був випадок, коли голова сільради в Черкаській області написав на дошці оголошень, що на президентських виборах треба голосувати тільки за Кравчука. Якщо хоч одна людина проголосує за Чорновола, то не бачити їм ні комбікорму, ні приймання молока, ні всього іншого. Крім цього, було 34 кандидати і, крім одного, всі працювали проти Чорновола. Деякі з них їздили країною й агітували не за себе, а проти Чорновола.
Давайте для прикладу візьмемо Польщу. Вони вибрали напрямок розвитку, який задала партія “Солідарність”, перейшли на ринкову економіку, кинулися до Європейського союзу і раптом голосують за генерала Войцеха Ярузельського. Можна собі такий абсурд уявити? Звичайно, ні. Поляки б не проголосували за комуніста. Те ж саме стосується Чехії, Румунії та низки інших країн. Тільки українці примудрилися обрати тоді президентом комуніста.
Це навіть не помилка, а кардинальна розтяжка для країни, яка призвела до такої біди. У мене особисто дуже хороші стосунки з Кравчуком. Деякий час ми навіть часто спілкувалися, передзвонювалися і я проти нього, як людини, нічого не маю. Але в тих виборах за нього голосувати було не можна.
Путін був маленьким хлопчиком, якого Собчак постійно посилав: “Вова, принеси! Вова, віднеси!”
Були фокус-групи, які змоделювали ситуацію з умовою, що Чорновіл став президентом. Низка експертів вважають, що він не підписав би угоду про утворення СНД. Це могло б призвести до серйозного конфлікту з Єльциним, але завдяки хорошим стосункам між ними протистояння вдалося б послабити. Можливо, ухвалили б більш “м’який” для України документ, але явно не той, який у підсумку було підписано.
До моменту проведення виборів багато хто лякав розколом держави. Були заяви про створення так званої Криворізько-Донецької республіки і від’єднання Криму. Навряд чи б це загрожувало збройним конфліктом, тому що Чорновіл умів працювати з російськими демократами. Не забувайте – це був не путінський режим. Питання погашення сепаратизму в Україні вирішувалося б на рівні Чорновола і Єльцина. Загалом, із багатьма людьми з числа російського керівництва у нього були хороші і навіть дружні стосунки.
Після 24 серпня, після проголошення незалежності, в Україну примчала делегація з Москви з’ясовувати стосунки. До речі, серед інших там був Анатолій Собчак, і з ним приїхав його секретар, який носив портфельчик, Володимир Путін. Тоді я вперше його побачив. Путін був маленьким хлопчиком, якого Собчак постійно посилав: “Вова, принеси! Вова, віднеси!”. Загалом, у Чорновола були хороші контакти з російською верхівкою і сепаратизм точно вдалося б погасити.
Ми могли б розраховувати на розвиток України – вступ до ЄС і НАТО, реалізацію основних економічних реформ
Що стосується реформ. Чорновіл два роки керував Львівською областю. Він запросив хороших радників, іноземних фахівців. Йому вдалося зберегти промисловість і втримати економіку у Львові. Під час перекриття поставок продуктів до Львова та економічної блокади Чорновіл зумів знайти фінансування, налагодити контакти з тією ж Білоруссю і зірвати цю блокаду. У той час, коли решта України переживала найгірші часи, регіон в економічному і соціальному плані залишався на плаву. Крім цього, він був першим, хто запустив земельну реформу.
Якщо б зараз українці опинилися у грудні 1991-гоку, коли відбувалися президентські вибори, більшість з них підтримали б Вʼячеслава Чорновола, а не Леоніда Кравчука. Серед нинішніх українців зараз би 74% проголосували за Чорновола, а за цого опонента віддали би свій голос 13%. При цьому за лідера Народного руху України проголосували б 81% громадян, які станом на 91-й рік мали право голосу.
Найбільше кандидатуру Чорновола підтримують на Заході та в Центрі. Водночас найнижчий показник зафіксований на Півдні. Про це свідчать результати опитування, проведеного КМІС в період 29 листопада – 9 грудня.Play Video
Так, серед сучасних українців 74% проголосували б за Вʼячеслава Чорновола. За Леоніда Кравчука віддали би свій голос 13%. У перерахунку до тих, хто голосував би і визначився з вибором, 86% голосів було би подано за В. Чорновола, 14% – за його опонента. Також, серед респондентів, які в 1991 році мало право голосу, а зараз це люди у віці 50 років і старше, 81% проголосували б за лідера Народного руху і 10% – за Кравчука.
Я думаю, якби Чорновіл переміг на виборах, то ситуацію можна змоделювати так: узяти Польщу і Чехію, де до влади прийшли такі ж, як він, лідери, але дати один рік відтермінування, бо треба було б витратити час на боротьбу із сепаратизмом на сході і в Криму. І затягувалася б реалізація реформ, бо в нас був серйозніший опір. У Польщі та Чехії такого не було.
Ми могли б розраховувати на розвиток України – вступ до ЄС і НАТО, реалізацію основних економічних реформ. І так далі за списком. Скажу простіше. Якби В’ячеслав Чорновіл 1991 року став президентом, Україна зараз була б на рівні Польщі та Чехії.
