Marina Daniluk-Yarmolaeva
Мене обурили слова Єрмака виданню TIME про те, як некомфортно йому в бункері. Бо він маленький. Усього 2 на 3 метри, і там не дуже гарно спать.
Нагадаю усього кілька лиш епізодів.
Евакуація мешканців Київщини через холодну воду Ірпеня. Людям було взагалі не до спання, бо треба було рятувати дітей. Багато хто з них повірив у те, що війна на «2-3 тижні». І що «цивільних не чіпатимуть». Для багатьох ця віра стала фатальною. Для інших — без сумніву, найтяжче випробування в житті.
Харківське метро. На довгі місяці стало прихистком для містян. Спали у вагонах, спали у палатках, спали в обнімку з дітьми і домашніми тваринах. Зараз у метро школа. Життя іде навіть під ребрами фронту.
Бахмут. Отак виглядає дуже «комфортний окоп». Не сухенький матрас в достатньо захищеному місці.
Будь-який пологовий, де мами чекають на народження дітей і максимально беззахисні. На цьому фото вагітні в укритті в Кропивницькому. Бачимо, що не дуже розкішні умови. А в саме місто часто летить щось високоточне.
П’яте фото. Вихід із Сєвєродонецька наших військових. Думаю, тут сказано все без зайвих слів про сон і комфорт.
Шість. Маріуполь. Там взагалі неможливо було спати жодної хвилини. І бункерів не було. Сховищ теж. Тільки підвали багатоповерхівок. (Дякую Nadia Sukhorukova за важливі свідчення)
Це все було, і не тільки це — «пока ты спал».
