Те, що відбулося сьогодні в Раді я називаю трагедією зелених кнопок.
Зелені кнопки проголосували за те, що їм спустили зверху в останній момент, проігнорувавши місяць толкових напрацювань своїх колег в комітеті.
За зеленими кнопками просто сховалися ті, хто не хоче брати на себе відповідальність за непопулярні рішення.
Ми пропонували демобілізацію через 36 місяців служби, з яких 24 місяців роботи по бойовим розпорядженням. За підрахунками, в березні 2025 року демобілізації підлягали б 100 тисяч військових, і реально висловити бажання могли б не більше 70%. Це приблизні підрахунки.
За цей час – 10 місяців- командування цілком може підготувати резерви. Для заміни. І працювати на бойових зʼявляється мотивація. І орієнтир зʼявляється в тих, хто приходить в армію, бо знає наскільки.
Але нас не почули. І в нас лише 27 голосів…
Є моно більшість, яку обрав український народ. Є ОПЗЖ і її відростки, які «позеленіли» і ісполняют «чєго ізволітє»… Саме вони, до речі, ці опезежешні голубі міра найбільш радикально виступали за масову мобілізацію українців без демобілізації.
І напевно тому, сьогодні в залі була святкова атмосфера, з аплодисментами, посмішками і криками «ура»… Бо зелені кнопки виконали наказ зверху…
Просто памʼятайте про це наступного разу, коли голосуватимете на виборах за ноунеймів, які не мають позиції і яєць, щоб її, цю позицію, відстоювати.
